Світ цікавого

Цікаве з історії України

Скільки гетьманів було в Україні? 

Україною понад двісті років правили 66 гетьманів: перший був Дмитро Вишневецький, оспіваний у думах як Байда, останній — Кирило Розумовський. Одні булавою освячували визвольні змагання народу, для інших блиск гетьманських клейнодів вгамовував спрагу честолюбства і власних корисних інтересів.

Документальний портрет Івана Сірка. Кошовий отаман Запорізької Січі Іван Дмитрович Сірко — улюблений герой народних дум та переказів. З його ім'ям народна традиція пов'язує славетний лист запорожців до турецького султана Магомета IV, що в ньому з неперевершеною дотепністю та сарказмом висміяно претензії на світове панування. Після смерті І.Сірка поховали неподалік від Чортомлицької (Старої) Січі в межах теперішнього села Капулівка (Запорізька область). 1967 року над його могилою нависла загроза: впритул наблизилися хвилі штучно створеного Каховського моря. Але прах було перенесено в небезпечне місце, тоді ж за ініціативою співробітників Дніпропетровського історичного музею череп гетьмана передали в лабораторію антропологічної пластичної реконструкції АН СРСР (Москва) для створення портрету І.Сірка. При обстеженні черепа виявили дуже сильний розвиток м'язового рельєфу надбрів'я, потиличного виступу.

 Це означає, що Іван Сірко був людиною міцної статури й непересічної фізичної сили та витривалості (згадаймо, що за рік до смерті він ще водив козаків у низов'я Дніпра громити турецькі укріплення). Було припущено, що серед предків відважного лицаря були носії степового компоненту, але в його зовнішності домінували риси центральноукраїнського типу. . Саме таким залишився у пам'яті нащадків національний герой українського народу.

Великий Луг. Чому козаки оселилися саме тут? Нижче від острова Хортиця, між Дніпром і річкою Конкою, знаходився Великий Луг, тісно пов'язаний із Запорізькою Січчю, із славним козацтвом. Серед тих непрохідних колись боліт, густих чагарників містилася козацька твердиня. Чому козаки заклали Січ саме тут? Бо тут знаходили вони захист від ворогів. Великий Луг був символом безпеки й вільності. Недарма ж його називали "Великий Луг —батько". Тут серед тростяника, рогози та іншої болотяної рослинності, в непролазній гущавині гніздилися чаплі, кулики, чайки, качки. А раніше водилися олені, дикі коні, зайці, лисиці, куниці. Сьогодні ж залишилася тільки слава Великого Луга. Люди знищили тварин, вода залила лугові простори.

***

Найдавнішими міжнародними юридичними актами Київської Русі були договори з греками, тобто Візантією, які належать до X ст.

***

Найвидатнішою жінкою Київської держави вважається Ольга, жінка Ігоря, яка взяла владу після його смерті. Виняткове явище в ту сувору епоху — жінка впродовж багатьох років (з 944 по 969) мала владу у великій державі, що є свідченням її великого таланту. Князювала вона від імені малолітнього сина Святослава, але твердо тримала владу у своїх руках. Вона об'їздила свої землі і встановлювала в них нові закони, засновувала нові оселі. Вважається, що вона була першою жінкою-русинкою, яка стала відомою в світі.

Найдавніша згадка про «руську» (тобто українську) мову на території сучасної України належить до 858 року. Вперше українську народну мову було піднесено до рівня літературної наприкінці XVIII ст. з виходом у 1798 році першого видання «Енеїди» І.Котляревського, який вважається зачинателем нової української літературної мови.

Дзвіночки та різдвяні свічки

Дзвіночки. Дзвін у Святки прийшов до нас із зимових язичницьких свят. Щоб вигнати злого духа, потрібно було сильно шуміти. До наших днів збереглася різдвяна традиція дзвеніти дзвіночками, одночасно співати і кричати. На Святках в церквах всього світу лунає дзвін, але не для вигнання злих духів - таким чином люди вітають пришестя Христа.

Різдвяні подарунки живим істотам

Люди намагаються розділити свою радість у свято Різдва з іншими живими істотами. Безпосередньо в Різдво або напередодні бездомним тваринам та птахам виносять іжу, насіння, хліб. Вірять, що тоді новий рік буде вдалим.

Різдвяні свічки

У багатьох країнах різдвяні свічки означають перемогу світла над темрявою. Свічки на райському дереві породили всіма нами улюблену різдвяну ялинку.

Різдвяні подарунки

Дарувальником може виступати сам Ісус, Дід Мороз, Санта-Клаус, святі, різдвяні гноми, людина-невидимка, яка розкидає подарунки по хатах.




Перший гість

Перший гість - це перша людина, яка заходить в будинок і «впускає» Різдво. Іноді таку людину навіть спеціально наймають, щоб все було зроблено належним чином, оскільки в народі вважається, що перший гість в цей день – дуже важлива людина. Причому, він повинен тримати в руці ялинову гілочку. Йому підносять хліб-сіль або якийсь невеликий подарунок як символ гостинності. Перший гість обов'язково повинен бути темноволосим чоловіком. Якщо першою гостею стала жінка - це дуже погана прикмета.

За сніданком не пили, щоб від спраги не засохнути

У народі збереглося безліч різдвяних прикмет. Так на Різдво палили багаття, вважаючи, що покійні батьки можуть біля них обігрітися, і що від цього вогню влітку неодмінно вродить пшениця. Спутували ніжки столів, таким чином «прив'язуючи» худобину до двору. Годували овець першим випеченим на Різдво млинцем, щоб у новому році вони були здоровими. А курям у цей день навіть зерна не давали, щоб вони влітку не порпалися в городі. Господар у Різдвяну ніч з двору намагався не йти, аби ненароком «не винести з хати достатку й благополуччя». А першого гостя, який прийшов з поздоровленнями, прийнято було садити на хутряний кожух у надії на великий приплід ягнят.

Не прийнято було в цей день займатися «гнутою роботою», тобто майструвати обручі, полози, хомути, щоб скотина без приплоду не залишилася. А в надії на врожайний рік всі, як один, зустрічали свято в нових сукнях.

Так, вважається, що в Різдво не можна займатися господарськими справами. Під час обіду на Різдво не можна пити воду - хто не п'є, тому не захочеться води, коли її ніде взяти. У Різдвяний Святвечір (6 січня) - переддень великого свята - весь день постують («до першої зірки») і готують святковий одяг. Вважалося, що не можна зустрічати Різдво у чорному («приходити на банкет у жалобі»).

Весь день 7 січня прийнято ходити в гості і приймати гостей. А ще у Різдво не можна шити, інакше в родині хто-небудь осліпне.

Природні прикмети

Що ж стосується «природних» прикмет, то їх на Різдво було безліч, причому, всі вони передбачали тільки хороше. Випав на свято сніг - великі хліба ворожив, небо вкрите зорями - горох вродить, іній - багатий урожай садових плодів пророкував, заметіль бджолярів радувала, а гладкі дороги обіцяли густу гречку.

А взагалі, якщо 7 січня йде сніг, це до хорошого року. Якщо Різдво тепле - весна буде холодною.

Однак, якою б не була в цей день погода, чим би не зайняті були люди в світле свято Різдва Христового, кожен, в пам'ять про те, як відмовили жителі Вифлеєму Богоматері в нічлігу і вечері, ставив на віконце запалену свічку, немов запрошував Господа і Богородицю до себе в гості.

Покрова Пресвятої Богородиці (Покрова). 

    За народним календарем 14 жовтня. Як відзначали та що їли 

 Покрова (Покрови, Святої Покрови, Покрови Пресвятої Богородиці — 14

жовтня) — християнське свято, надзвичайно шановане у православному світі
й зокрема в Україні, Започатковане воно у Візантії, де було збудовано

завойовниками (X століття). Це свято пов’язане з ім’ям святого Андрія.
храм Пресвятої Богородиці на честь перемоги Константинополя над

побачив у небі Пресвяту Діву Марію, яка розкрила над християнами свій
Коли місту загрожувала сарацинська навала, святий Андрій під час молитви

вони дали достойну відсіч чужинцям.

омофор (покров). Таке заступництво Богородиці додало сил візантійцям, і

В Україні свято Покрови набуло широкої популярності. Божа Матір Покрова
вважалася покровителькою запорозьких козаків. Головним храмом на Січі

жовтня. Козаки, ідучи у похід, брали з собою образок Покрови як
був Покровський, і престольне (храмове) свято відзначали відповідно 14
священний оберіг. Пресвяту Богородицю Покрову в Україні також

дмухав з півдня, чекали теплої зими; а «коли на Покров вітер з востока,
вшановували жінки, вважаючи її своєю заступницею.
    Дбайливі господарі уважно спостерігали цього дня за погодою. Якщо вітер

    До Покрови годилося закінчити всі роботи, пов’язані із землею. Культури,
то зима буде жорстока». Сильний вітер на Покрову віщував вітряну весну.
Якщо до Покрови ще не відлітали у вирій журавлі, сподівалися на затяжну
нехолодну осінь.

Треба було завершити й сівбу озимини, щоб не турбувати землю, не орати,
що давали плоди «поверх землі», наприклад, капусту чи кукурудзу, ще
можна було збирати. А от буряк чи картоплю належало викопати раніше.
не волочити тощо. Ледачих господарів, які не встигли до цього свята

Про добрих господинь казали: «Як прийшла косовиця, то жінка кородиться;
впоратись із роботами, лякали тим, що, длубаючись у землі, вони начебто
можуть розбудити зміїв, які на той час уже заповзли у нори зимувати.
Тоді розбуджені гади кусатимуть людей навіть у холодну пору року.

для корови», — оскільки пасти худобу вже було неможливо через
як прийшли жнива, то й жінка як нежива; а як прийшла Покрова, то й жінка
здорова».
У народі складали безліч приказок-прикмет, пов’язаних із святом Покрови.
Говорили: «Прийшла Покрова — всохла діброва», «До Покрови думай про пашу

весілля. Перед Покровою був найбільш активний шлюбний період. Формально
відсутність трави. Отже, з Покрови починалися холоди: «По Покрові — по
теплові», «Прийшла Покрова, натопи хату без дрова», «По Покрові сиди,
чумак, у домі».
    Восени до самої Покрови до дівчат засилали старостів, влаштовували
він тривав до Пилипівки — початку Пилипівського посту (27 листопада).

кригою, а дівчат — шлюбним вінцем»